Дахау: половина правди про Геноцид Я був на місці пекла

“Людина щаслива своїм умінням забувати. Пам’ять завжди готова забутии погане і пам’ятати тільки хороше“.Варлам Шаламов

Неподалік Мюнхена, в межах велосипедних доріжок, знаходиться відома на весь світ база поліції Баварії. Сумно відома. Одним з підрозділів її з початку 30-х років був KZDachau – концентраційний табір Дахау. Вхід через місток вів до пекла. На воротах – цинічний напис: «Arbeitmachtfrei» –  «Праця робить вільним». По-німецькому акуратні бараки, акуратний рів, вишки, 8-метрова зона перед колючим дротом, прохід за яку карався смертю. Концтабір «Дахау» був фабрикою, де перероблявся людський матеріал, непридатний для життя в світлому майбутньому Третього Рейха.

«Арбайт махт фрай!» і з 33-го року в дерев’яні бараки Дахау полинув потік людей, яких машина націонал-соціалізма вибракувала, відсортувавши для систематичного знищення. Все робилось з тою самою знаменитою педантичністю: людський матеріал сортувався, обліковувався, використовувався для роботи, після смерті розбирався на запчастини, спалювався в печах крематорію, утилізовувався.

В цей час вільна Європа і Штати дивились фільми в кінотеатрах, критикували уряди, по вулицям міст ходили гарно вбрані жінки… В Дахау теж був барак, де ув’язнені жінки виконували роль повій. Для бранців і обслуги, які гарно себе поводили. «Арбайт махт фрай!». В’язнів вивозили на роботу в закриті цехи, де вони збирали запчастини для літаків. Якщо їх виводили для вуличних робіт, охоронці любили створювати штучні ситуації, коли в’язнів убивали нібито за спробу втечі. Молоді хлопці-есесівці отримували за це відпустки і їхали до своїх коханих і діточок, за якими скучали. «Арбайт махт…»

Двісті тисяч в’язнів з тридцяти країн. Ті, хто не мав права йти з німецьким народом у майбутнє. Противники  НСДАП, неблагонадійні, яких визначила СС. Кожен третій – єврей. Кожен сьомий – загинув. У «світле майбутнє» есесівські вовкулаки йшли без них.

Я погортав сторінки Книги в’язнів. Логінов Петер (Петро?), аптекар. 1887 року народження, Васільсурськ, Росія, жив в Києві, Україна, скінчив життя 3 жовтня 1943 року в Дахау. А ось – KorsinSavaka, селянин з села Батьки – Полтавщина. Яке ім’я так до невпізнанності викривив табірний писар – ми вже ніколи не дізнаємось. Дати – 02.12.1894 – 06.11.1944, Дахау. У радянських військовополонених, що потрапляли сюди, шансів вижити було небагато.

Плац, бараки, тюрма, вишки, крематорій. Людська несправедливість, жорстокість, садизм. Енергетика людських страждань, що відчувається через десятки років. Якась думка невідступно постійно дзвенить в голові трупною мухою. Де я це вже чув? Ага, ось: ГУЛАГ, Голодомор. Не вся Європа ходила тоді гарно вбраною. Трохи далі на схід, всупереч здоровому глузду, в рік заснування Дахау на чорноземах східної України, де жили мої предки,  лютував голод. Смерть втомилась махати косою. Масштаби вимирання можна було порівняти з середньовічною чумою. Чума називалась «комунізм». І весь час, коли «праця робила вільними» в’язнів Дахау,  мільйони зеків з радянських таборів читали: «Труд в СССР есть дело чести, дело славы, дело доблести и геройства».

Весь час перебування в концтаборі Дахау та споглядання його експонатів, стендів, пам’яток мене невідступно переслідували аналогії та порівняння. З нашим героїчним минулим. Чи є хоч один подібний меморіал на місці десятків таборів ГУЛАГів, СтепЛАГів та інших? Чи покарані садисти-тюремщики з спецпідрозділів НКВД, що нічим не поступались есесівцям?

Нищення «чужого елемента» в СССР проводилось набагато масштабніше і не так методично і акуратно, як в Німеччині. Союз ішов випереджаючими темпами: концентраційні табори з 1934 року стали трудовими таборами. Німці безнадійно відстали. Те, що у німців робилося методично та скрупульозно, на безкраїх просторах СССР-у відбувалось з російським розмахом та розгільдяйством. Сотні тисяч зеків рубали тайгу, вмирали, їх закопували в лісі. Крематорії – не наш метод!

Коли союзні війська наступали, німці змушені були вивозити в’язнів з інших концтаборів до Дахау. В нелюдських умовах проходили ці «марші смерті». Сотні людей загинули в дорозі. НКВД було «гуманніше» – воно просто розстрілювало та закидувало гранатами ув’язнених, щоб не залишати їх ворогу (тюрма на Лонського). Швидкість нищення «чуждих» елементів теж не співставима. Сорок тисяч загублених доль за дванадцять років існування концтабору в Дахау – вражаюча цифра. А як вам більше двадцяти тисяч вбитих в Катині за кілька весняних днів 1940 року?  Репресивні машини рухались паралельно, але з різними швидкостями. І якщо німецький нацистський молох був зупинений і демонтований, то совєцький комуністичний досі робить спроби відродитись.

Уявляю, як душі замучених в’язнів ГУЛАГу,  пролітають полярними чайками над місцями своїх страждань. І чекають, коли нащадки згадають про них. Як більшість німців про Дахау, Аушвіц та інші фабриках смерті.

Вадим Логвінов.

Мюнхен – Дахау – Київ

vad

One thought on “Дахау: половина правди про Геноцид Я був на місці пекла”

  1. Також вважаю нагадати, сотнями тисяч гинули по дорозі до лагерів та до місць поселення куркульських сімей, іноземців з анексованих земель наприклад Бесарабія, бо вивозили в серпні 1944 року, а в Караганду поїзди приїхали лише в жоатні, на кожній стпнції скидали мертвих та безнадійних хворих які ромирали не тільки від голоду, а щей від холоду та від інфекційних хвороб. Мій дід зі своїми дітьми (дружина померла в 1937р) пройшов усі ці шляхи аду з 1944 року по 1952 року та все життя прожили в страху не розповісти усієї правди, щоб знов там не опинитись. І це не тільки їх сімя, усі були залякані нелюдською жорстокістю комуняків, тому ми по теперішній час не знаємо учієї правди, а до того ж у владі нащадеи тих, хто розстрілював, знущався, о8ороняв в лагерях та запопував по ночам трупи убієнних, ось чому нині доповнений носими статтями Закон про реабілітацію жертв сталінських репресій щоб жодної особи, яка залишилась живим свідком геноциду не могла бути реабілітована, вже не кажучи,що такий собі пересічний депутат має пільги які навіть частково не має жертва сталінських репресій і ті “крохи” мінсоцполітики збирається скасувати ( маю офіційрий лист з таким наголошенням!!!!!). Тож може і правильро, що розумна та працьовита молодь України тікає, хаф хоч так вижеве українська нація….повернуться коли по гіллякам повиснуть усі посіпаки, бариги, зрадниаи нашої неньки України. Слава Україні!!!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *