“Слуга народу” – реальний політичний хід Зеленського

“Слуга народу” може незабаром стати правлячою в Україні партією. Президент Зеленський веде її на парламентські вибори, не маючи чітких уявлень, вважає Сергій Руденко.

З'їзд партії Слуга народу відбувся в ботанічному саду в Києві З’їзд партії “Слуга народу” відбувся в ботанічному саду в Києві

Партія “Слуга народу”, яка до цього часу існувала в віртуальному світі, нарешті матеріалізувалася. 9 червня політичний проект Володимира Зеленського, якому соціологи пророкують перемогу на майбутніх парламентських виборах, показав свій виборчий список. Де-факто ці люди представлять партію не тільки у Верховній Раді, а й братимуть участь у формуванні нового уряду. Таким чином, буквально за кілька місяців “Слуга народу” з новачка, що подає надії, перетвориться на правлячу партію, з якої і питатимуть по-іншому.

“Слуга народу” – партія зі знімального майданчика

Соратники Володимира Зеленського стверджують, що партія “Слуга народу” (назва однойменного серіалу) сповідує ідеологію лібертаріанства, в основі якої полягає принцип свободи. Хоча, можна з упевненістю сказати, що 45 відсотків українців, готових проголосувати за цю партію, ні сном ні духом не відають про те, яка її ідеологія. Для них “Слуга народу” – лише популярний серіал, в якому Зеленський в образі Василя Голобородька хвацько розправляється з ненависною людям владою.

Сергій Руденко - український журналіст і політичний оглядач Сергій Руденко – український журналіст і політичний оглядач

Для більшості її прихильників партія “Слуга народу” до цього часу, схоже, була політичним квестом. З’їзд з кока-колою, піцою та шаурмою; селфі з популярним шоуменом; меми – “стадіон, так стадіон” і “зробимо їх разом”; феєрична перемога Зеленського. Все це було і залишається частиною великої гри. Хтось скаже, що світ змінюється, і партії – разом з ним. Мовляв, не можуть вони бути прототипами КПРС зі своїми нудотними зборами. І в цьому, звичайно ж, є частка правди.

Але феномен “Слуги народу” полягає саме в тому, що цю партію, як і раніше, сприймають як проект кіношного героя Василя Голобородька, а не реального президента Володимира Зеленського. Від партії чекають дива. Українці звикли вірити в міфи. То в золото гетьмана Полуботка, яке нібито знаходиться десь у Великобританії. То в те, що всі проблеми в Україні зникнуть з приходом нового президента. Сьогодні вірять Зеленському та його “Слузі народу”. Довіряючи колишньому шоумену, люди кажуть, що гірше не буде. Як у кіно. Але забувають, що тепер “Слуга народу” це – не про Голобородька і його велосипед. “Слуга народу” – це про них самих і майбутнє їхніх дітей.

Перша сотня в списку партії Зеленського

Під час президентської кампанії Володимиру Зеленському неодноразово дорікали відсутністю команди. Кілька людей, що кочують телевізійними ток-шоу, не давали уявлення про те, з ким новий глава держави збирається міняти країну. 9 червня, на з’їзді “Слуги народу”, ця команда, нарешті, матеріалізувалася. У першій сотні партійного списку виявилося багато невідомих осіб. У президентській партії кажуть, що все це завдяки проекту “Ліфт” (мається на увазі соціальний). Очевидно, про цю команду ми дізнаємося ще багато цікавого.

У першій же десятці списку “Слуги” – ті, хто вів Зеленського до перемоги на президентських виборах: лідер партії Дмитро Разумков, тепер уже керівник штабу партії Олександр Корнієнко, представник президента у Верховній раді Руслан Стефанчук, гендиректор телеканалу “1+1” Олександр Ткаченко, Ірина Венедиктова і Михайло Федоров. Що, власне, нікого не дивує. Але справжньою несподіванкою став номер 10 – спортсмен, чемпіон світу і Європи Жан Беленюк, який може стати першим в історії України темношкірим народним депутатом. У Верховній раді він обіцяє впритул зайнятися проблемами спорту. Правда, досвід його колег-спортсменів – тих же Олега Блохіна, Сергія Бубки, Ельбруса Тадеєва, які займали депутатські крісла, був скромним.

Протягом місяця Дмитро Разумков пообіцяв детально попрацювати над партійним списком і тими, хто під брендом “Слуги народу” балотуватимуться в мажоритарних округах. Мовляв, якщо хтось кине тінь на бездоганну репутацію проекту, змушений буде піти. Те, що це трапиться, практично не викликає жодних сумнівів. Партія нова. Можливі кадрові помилки. Від них ніхто не застрахований. Питання лише в тому, чого ці помилки коштуватимуть президенту Зеленському. Адже статус правлячої партії багато до чого зобов’язує.

Кандидати з партійного списку Слуги народу Кандидати з партійного списку “Слуги народу”

Які перспективи у партії Зеленського

Через півтора місяці (якщо дострокові вибори в Раду все-таки відбудуться) “Слуга народу” стане правлячою в Україні партією. Принаймні у тому, що саме президентська партія буде основою для майбутньої парламентської коаліції, немає навіть сумнівів. Як і у тому, що частина команди Зеленського отримає міністерські портфелі в новому уряді. І один з популярних рефренів нинішнього президента – “Ми їх зробимо”, звернений до нинішніх опонентів, через півроку-рік повернеться вже в його бік. Тому що одна справа – на куражі перемогти на виборах президента і Ради, а інша – відповідати за цю владу і утримувати її у своїх руках.

Перед Зеленським та його командою стоїть досить непросте завдання: на тлі серйозного зовнішнього фактора – Росії і відверто проросійських політичних проектів, довести виборцям свою спроможність у політиці, не піддавшись на спокусу тих, кого називають в Україні олігархами. Зеленський остаточно повинен розставити крапки над “і” у відносинах з тим же Ігорем Коломойським.

Так, юрист олігарха очолює адміністрацію президента. Так, у першій десятці “Слуги народу” – телеменеджер Олександр Ткаченко, який працює на каналі Ігоря Валерійовича. Так, Коломойський – колишній бізнес-партнер Зеленського. Але, як то кажуть, сват не сват, а мого не руш нічого. І це стосується не тільки колишнього власника “Приватбанку”.

Зараз же все, що відбувається в команді Зеленського, нагадує прогулянку океаном. Пасажири бадьоро крокують по трапу на корабель під назвою “Влада”, грає красива музика, всі – в передчутті свята. І поки мало хто думає про те, що цей самий лайнер може перетворитися на черговий політичний “Титанік”. Що, до речі, вже неодноразово ставало в українській політиці. І Леонід Кучма, і Віктор Ющенко, і Віктор Янукович, і Петро Порошенко мали свої президентські партії. І всі вони – канули в Лету. Чи знає про це Володимир Зеленський? Звичайно. Але ці історії йому поки ні до чого. Він хоче бути успішним політиком. Але чи буде? Питання відкрите.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *