влада сконцентрована в руках однієї, професійно для роботи не підготовленої особи

Пройшло перші 100 днів президенства Зеленського, в час яких він не мав опертя на ВР, Кабмін, правоохоронців і адміністрації.
З вересня розпочалися 100 днів, коли Зеленський має слухняну більшість у ВР, свій Кабмін, кадрове оновлення на відданих людей у правоохоронній системі, адміністраціях, впливи у судах.
Тобто – концентрація одноосібної влади як над нашвидкоруч зібраною партією, фракцією, адміністраціями. Коли врахувати, що у цій однопартійній системі більшості немає внутрішньопартійної демократії, то зрозуміло, що влада сконцентрована в руках однієї, професійно для політичної і державокеруючої роботи не підготовленої особи і невідомої на разі тіньової групи впливових персон.

Саме ця група вироблятиме для озвучення президентом Зеленським лінію стосунків із Путіним-Кремлем, з Лугандонбом, на її замовлення готують пакети законодавчих ініціатив, ставлять завдання перед урядом та областями.
Як бачимо, команда вирішила часу не гаяти і провести до кінця цього року бліц-кріг – в темпі “не зупиняючись” прийняти з сотню законів, радикльних урядових рішень, відкрити кілька десятків кримінальних справ, які залежалися в НАБУ-САП-ДБР та Генпрокураторі і передати їх в антикорупційний й інші суди.
Весною ж бути вже необхідність всі ці часто не узгоджувані із Конституцією закони “наповнити конституційним змістом” і прийняти нову Конституцію.

Так може відбутися “перезавантаження України” і ми матимемо вже доволі інакшу, “реформовану” державність чи недодержавність, підготовлену для проковтування Росією.
Якби ці процеси мали “майданне наповнення” 2004-2014 років, несли державозміцнююче, націєтворче і економічно-розвиваюче наповнення, то вже немає значення, хто і як їх приймає… Бо цим було б компенсовано 30-річну відсутність такого законодавства, що призвело до олігархизації влади та власності й озлидніня більшості суспільства.

На перший період цієї закономножильної атаки нова влада опиратиметься на структуру Авакова, який став “силовим дублером” президента. Надалі, із розвитком культу особи “самого”, його оточення, можливо, підпорядкує собі силові структури повністю і встановить автократичну модель із ознаками “мякої диктатури” та керованої демократії.

Тут багато залежить від вибору тактики Путіним: чи він заганятиме Зеленського у добросусідський, залежний автократичний режим, чи вирішить вимотувати його неможливістю вирішити проблему “донецький вузол” і провокуватиме в Україні політико-силові протистояння.

Вихід у Зеленського буде один – стати однозначно на бік Заходу, поновити позицію пізнього Порошенка і шукати опертя в національних українських позиціях.

Сергій Жижко

MIXADVERT

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.