Posted on

Щодо протестних акцій.

Якщо політичні причини, підстави очевидні, то вихід свідомої української спільноти на захист інтересів держави є моментальним. Тут не потрібно вже закликів окремих партій, достатньо інформаційних посилань.
В Україні є критична маса позапартійного активу яка самоорганізовується.

Був на всіх 4-х акціях. Хоча для кожної з них були свої організовані ініціатори, але вони, поки що, не виглядають як організований та керований політичний рух на зміну влади.
Тобто акції ще не увиразнилися політично чи програмово, не мають політичного не тільки керівництва, а й представництва, тим більше визнаного майданним загалом.
Ще й не відомо, що Зеленський підпише.

Тому акції більше тиснуть на владу по окремому питанні, дехто випрошує у влади благорозумності й закликає не переходити “червоні лінії”, бути союзником народу.
Це ще не боротьба із владою, лице режиму ще остаточно не сформувалося, це лишень попередження.
Щоб Зеленський не порушував правил дорожнього (громадянського) руху.

Чекаємо проекту закону про особливий статус Лугандонбу.
На свій статус у складі має дати згоду Пушілін і кампанія. Порадившись у Кремлі.
Тоді, у цих заочних поінформовуваннях-перемовинах, ми побачимо червоні лінії і як до них ставиться Зеленський.

Тоді акції носитимуть інший характер.

До речі.
На завершення віча до Майдану підійшла колона із голосниками на авто. На завершення, в дусі спротиву реваншизму, гостро говорив бувший депутат Левус і це надавало події червоно-чорного окрасу.

Сергій Жижко

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *