Зеленський накидає зашморг на ЗМІ

Команда Зеленського йде небезпечним шляхом, коли намагається зміцнити контроль над ЗМІ за допомогою нового закону про дезінформацію, вважає Сергій Руденко.

Президент України Володимир Зеленський Президент України Володимир Зеленський

Публічне обговорення законопроєкту про дезінформацію, підготовленого міністерством культури, свідчить про повне його неприйняття журналістською спільнотою. Ініціативи команди Володимира Зеленського загрожують не тільки ЗМІ, а й в цілому свободі слова в країні. В умовах існування “ручних” і корумпованих судів в Україні виникла загроза запровадження тотальної цензури  і поділу журналістів на своїх та чужих. Очевидно, у Зеленського, який отримав за рік практично всю владу в країні, залишилася ще одна не взята “висота” – ЗМІ.

Взаємна нелюбов

Відносини Володимира Зеленського з мас-медіа не склалися від самого початку. Під час президентської кампанії художній керівник студії “Квартал-95” всіляко уникав журналістів та ігнорував передвиборні дебати, надаючи перевагу активній діяльності у соцмережах і появі на телеканалі “1+1” олігарха Ігоря Коломойського. Дещо пізніше, вже після перемоги на виборах, від імені команди президента Зеленського глава його канцелярії Андрій Богдан взагалі заявив: для спілкування з народом їм не потрібні журналісти. Мовляв, медіа – це зайва ланка при новій владі.

Сергій Руденко, політичний оглядач Сергій Руденко, політичний оглядач

Ця бравада президентських соратників дуже швидко змінилася бажанням взяти під контроль медіа-ресурси. Так-так, саме ті самі ЗМІ, які команда Зеленського ще півроку тому навіть не помічала. У відповідь на здивування журналістів щодо того, що президент відмовляється з ними спілкуватися, незмінно звучало: “Та хто ви взагалі такі? Що ви можете сказати людині, яка має підтримку 73 відсотків голосів виборців?” Звучало практично до того часу, поки нинішня політична команда – президент, парламентська більшість і уряд – не стали мало не щодня здійснювати прокол за проколом. Природно, представники ЗеКоманди відразу стали головними “героями” українських ЗМІ.

Щонайпізніше у цей момент президентській команді варто було б зупинитися і подумати про те, як складаються взаємини з журналістами. Але німб з “73 відсотків”, як і раніше, заважав владі об’єктивно сприймати реальність, і вона крок за кроком продовжувала набивати комунікаційні шишки. Не допоміг навіть багатогодинний марафон-спілкування Зеленського з журналістами. Відсутність чесного діалогу з представниками преси і гордовите ставлення прессекретарки Зеленського до журналістів загнало владу в глухий кут у відносинах із засобами масової інформації. Комунікаційні провали команда Зеленського вирішила компенсувати зміною законодавства для ЗМІ, яке може завести ще далі не тільки президента і його соратників, а й всю країну.

Уповноважений цензор, “правильні” і “неправильні” журналісти

Як кажуть ініціатори нового закону про дезінформацію, розробленого міністерством культури і поданого на розгляд громадськості, приводом для його появи стала російська агресія і необхідність захистити український інформаційний простір від ворожих фейків. Про те, що українське правове поле цілком дозволяє робити це і зараз, ініціатори закону промовчали. І не дивно. Адже мета законопроєкту інша – максимально зосередити в своїх руках важелі впливу на українські ЗМІ та журналістів. У цьому переконана більшість представників мас-медіа.

На думку авторів антифейкового закону, за медіа-простором стежитиме уповноважений з інформації, призначений урядом. Саме він повинен буде виявляти дезінформацію в ЗМІ і вимагати її спростування, у тому числі через суд, запитувати дані про власників не тільки медіа-видань, а й, наприклад, анонімних телеграм-каналів, блокувати веб-сторінки і месенджери, які поширюють фейки. Глава мінкульту запевняє: все це робитиметься винятково за законом та за участю суду. Залучення судів в нинішній ситуації турбує особливо. Українські суди, як і раніше, залежать від влади і грошей. І це викликає великий сумнів у тому, що вони встануть на захист інтересів ЗМІ.

Не менш феєричні нововведення очікують і журналістів. Закон передбачає появу в країні Асоціації професійних журналістів – без жодного натяку на профспілки. Представники цього об’єднання матимуть низку привілеїв: єдину прескарту, акредитацію в усі органи влади, спеціальну процедуру слідства у відкритих щодо них кримінальних провадженнях, право на 36-денну відпустку за рахунок роботодавця і навіть похорон за його ж рахунок у разі загибелі під час виконання службових обов’язків. Якщо журналіст не буде “сертифікований” асоціацією, акредитації в офіс президента або уряд йому не отримати. Іншими словами, визначати, хто в Україні є журналістом, а хто – ні, буде не читач і роботодавець, а Асоціація професійних журналістів. На питання – з якого дива, чіткої відповіді поки що ніхто не дав.

Зеленський іде шляхом Путіна?

Відповідно до законопроєкту мінкульту, будь-який факт може бути визначений як дезінформація. Це право належатиме уповноваженому з питань інформації. Поширення фейків за умови добровільного спростування, починаючи від третього порушення впродовж одного року, може каратися штрафом у розмірі 1000 мінімальних зарплат (4,7 мільйона ​​гривень) за кожен випадок порушення. При цьому відмова від добровільного спростування потягне за собою накладення штрафу у 2000 мінімальних зарплат (9,4 мільйона гривень) за кожен випадок. Визначено і випадки тюремного ув’язнення від 2 до 7 років – за фінансування дезінформації, створення “ботоферм” або спеціально створених фейковий акаунтів.

Усе це в підсумку може призвести до закриття всіх ЗМІ, неугодних команді Зеленського, і до тотального контролю за всіма, хто поширює будь-яку інформацію. Хтось може сказати, що такі страхи безпідставні. Я переконаний, що про щось подібне говорили і в 2000-х роках, коли такі процеси відбувалися в Росії. Команда Зеленського, схоже, вирішила піти тим самим шляхом. Однак, на відміну від РФ, українське суспільство пережило два Майдани і війну на Сході. Так що навряд чи хтось дозволить Володимиру Зеленському так просто розтоптати право говорити й бути почутими, відвойоване кров’ю й сотнями смертей. І нинішній президент України повинен це розуміти. У нього ще є час – законопроєкт про дезінформацію повинні внести на розгляд Верховної Ради в березні.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.

MIXADVERT

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.