Як діти Дарвіна допомогли йому сформулювати теорію еволюції

Чарльз Дарвін був ніжним і відданим батьком, але кожну мить свого життя він присвячував науці. Нещодавно виявлені листи вченого розповідають, як спостереження і експерименти з власними дітьми дозволили йому зробити свої відкриття.

Коли у грудні 1839 року у Чарльза Дарвіна народився первісток, вчений почав ретельно записувати свої спостереження за малюком.

Ці записи, які тепер зберігаються в бібліотеці Кембриджського університету, більше схожі на нотатки дослідника, ніж щоденник розчуленого своєю дитиною батька:

“Протягом першого тижня позіхає, потягується, як старичок, гикає, чхає, смокче…”.

Про теорію еволюції сьогодні нам відомо багато. Набагато менше ми знаємо про особисте життя Дарвіна, і насамперед про те, як родина сприяла його дослідженням.

Утім, нещодавно виявлена величезна колекція листів і блокнот з нотатками показують нам інший бік автора “Походження видів”.

Ба більше, здається, уважне спостереження за розвитком своїх дітей зіграли неабияку роль у створенні його теорій.

Дарвін і син
Підпис до фото, Чарльз Дарвін зі своїм старшим сином Вільямом у 1842 році

Перший син Дарвіна Вільям народився через рік після того, як вчений вперше познайомився з орангутаном Дженні з Лондонського зоопарку.

“Дженні буквально стала для Дарвіна вікном у походження людства”, – зазначає Джон ван Вай із Національного університету Сінгапуру і директор онлайн-колекції всіх публікацій вченого Darwin Online.

Завдяки їй він закріпив свою ідею про те, що люди мають спільного з мавпами предка. Дослідника остаточно переконала міміка Дженні та її соціальна поведінка.

Коли незабаром у Дарвіна народився син, він отримав можливість на власні очі бачити, як розвивається людська дитина, і порівнювати її з тваринами.

Хоча він постає зі своїх нотаток як ніжний і люблячий батько, вони також відкривають Дарвіна-дослідника, який експериментує з малюком, ніби він також був мавпочкою, а подекуди навіть говорить про сина в середньому роді.

Ці перші спостереження за своїм сином і орангутаном Дженні лягли в основу його книг “Походження людини” 1871 року і “Вираження емоцій у людини і тварин” 1872-го.

Дитина
Підпис до фото, Дарвін експериментував із різноманітними звуками, щоб побачити реакцію дитини на них

У своїх нотатках про Вільяма Дарвін описує експерименти з емоціями:

“Я видав гучний храп біля його вуха, після чого його обличчя стало серйозним, він злякався, а потім розплакався… Я повторив експеримент”.

Пізніше в “Емоціях” він писав про те, як люди і тварини вперше реагують на шум.

Дарвін досліджував і позитивні емоції. Вчений відзначив, що у п’ять тижнів усмішка Вільяма була лише “випадковим рухом”, але вже у шість – малюк посміхнувся очима.

Мавпа
Підпис до фото, Мавпи посміхаються так само, як і ми

Схожим чином він порівнював реакцію дитини і мавпи на своє відображення у дзеркалі, досліджуючи тезу про усвідомлення себе, що, як нам відомо сьогодні, є ознакою свідомості.

Вчені використовують простий “тест із дзеркалом”, щоб перевірити, чи впізнає тварина своє віддзеркалення.

На щастя для Дарвіна, його дружина Емма добре знала, на що вона йшла, виходячи заміж за вченого.

“Я усвідомлюю, що ви вважатимете мене лише зразком виду… Ви формулюватимете свої теорії, дивлячись на мене, і якщо я розсерджуся або в мене урветься терпець, ви лише міркуватимете про це з точки зору науки”, – писала вона в листі Дарвіну в січні 1839 року.

Дитина і орангутан
Підпис до фото, Емоції мавпи і дитини, які гойдаються на гойдалці, дуже схожі

Коли діти Дарвіна підросли, вони перетворилися з об’єктів наукових експериментів на його головних помічників.

Це насамперед стосується його дочки Генрієтти, яка редагували його книжки.

Дарвін навіть просив її вичитати “Походження людини”, коли вона відпочивала в Європі.

Насправді Дарвін ніколи не отримував грошей за свою наукову діяльність. Сімейні статки дозволяли йому не працювати, а робота натураліста, якою він займався все своє життя, була абсолютно добровільною.

Родина Дарвінів отримувала велике задоволення від спілкування одне з одним.

Дарвін
Підпис до фото, Як свідчить карикатура 1871 року, теорії Дарвіна подобалися далеко не всім

“Їхнім стосункам можна було дійсно позаздрити”, – додає Елісон Пірн, яка досліджує листи вченого в бібліотеці Кембриджського університету.

Наука була всюди. Все, від власних дітей до рослин у саду, було об’єктом наукового спостереження.

У будинку Дарвінів жили півні, голуби, кролики. На підвіконнях та полицях всюди були екзотичні рослини, деякі з них хижі.

Дарвін годував їх різними харчами. “Він давав їм варені яйця та м’ясо, оливкову олію, уявіть, як він чинив напади на кухню, щоби роздобути їжу для рослин”, – посміхається Пірн.

Будинок Дарвіна
Підпис до фото, Будинок Даун-Хаус, де Дарвін жив і працював понад 40 років

Ідеї Дарвіна й сьогодні є актуальними в науці.

Хоча він оприлюднив свої теорії понад 150 років тому, його ранні спостереження є надзвичайно точними. І це попри те, що він не мав можливості побачити скам’янілості інших прадавніх людей.

Дарвін
Підпис до фото, Перша сторінка щоденника Дарвіна, присвяченого спостереженням за новонародженим Вільямом у 1839 році

Ці спостереження заклали основу для сучасної науки приматології, яка вивчає мавп, аби краще зрозуміти людство.

У певному сенсі ми повинні дякувати за це не лише орангутану Дженні, але й власним дітям Чарльза Дарвіна.

MIXADVERT