Оксана є розмовною формою імені Ксенія

Жіноче ім’я Оксана у мене завжди викликало питання – звідки воно? Якось  не вписується в хритиянські канони…

Вважається, що Оксана є розмовною формою імені Ксенія і широко використовується в Україні як самостійне ім’я.

Проте,  якщо трошки покопатися в історії виявляється, що Оксана це зовсім інше ім’я. І, на мою думку, воно  прийшло до нас  зі сходу.

Ксеня ( від грецького – “чужинка”, “мандрівниця” ) має більше поширення в правобережних  регіонах України.

Оксана – тюркське ім’я в Україні

А ось лівобережна Україна більше славиться своїми Оксанками – ім’я стало особливо популярним після гоголівської гонорової Оксани із Диканьки.

Оксанки та Наталки завдяки літературі стали загальним іменем україночок,  які  проживають в класичному українському регіоні: Полтавщина та Середня Наддніпрянщина.

Проте,  всі забувають, що  там проходили великі торгові  шляхи з Азії до Європи.

Тож, перекладемо ім’я Оксана на  тюрську мову   – «світла (ак, ок) , промениста ( сана)». Можливо, хтось з тюркомовних  кочівників  побачив наших красивих білявок,  красивих жінок і вигукнув  «Аксана» – і це прізвисько  й причепилось  до  слов’янок ( це імя зустрічається і в Білорусі, і в Литві і вимовляється саме як Аксана).  В Росії воно звучить як Аксенія,  Аксеній ( ти –« сен», світлий –« ак» ).

В Україні, через морфологічні особливості,  ім’я  стало звучати  Оксана (хоча гріх замовчувати, на Поліссі баби казали не Оксана, а Аксанка).

Ім’я отримало поширення  на Полтавщині та Слобожанщині – там,  де проживали тюркомовні племена (після них  українська мова поповнилась  купою запозичених слів: балик, лелека, майдан, шапка –  але   про це якось іншим разом).

Є де філологам розгулятися. Не все у нас від греків та норманців…

Наталка Іванченко, журнал “Музеї України”

MIXADVERT