У ніч на четвер росіяни вдалися до оновленої тактики ракетних обстрілів України – удар був не просто масованим, а й насиченим різними типами ракет.
Причому з восьми видів ракет, які були в ту ніч в українському небі, три з них українська ППО зараз збивати не може: Х-47 “Кинджал”, Х-22 та перероблені С-300.
- Сергій Морфінов
- Role, для BBC News Україна
Водночас стратегія вибору цілей росіян не змінилася – вони так само, як і восени та взимку, б’ють по енергетичній системі та намагаються знищити протиповітряну оборону протирадіолокаційними ракетами, на зразок Х-31П.
Разом з тим, джерело BBC News Україна в українському уряді за кілька днів до цього обстрілу попереджало, що об’єктами масованих обстрілів можуть також стати залізниця та мости.
Мости та залізниця
Припустити, що росіяни навесні переключаться з енергетики на транспорт – цілком логічно з огляду на “блекаут”, якого так і не сталося. Зрештою, і перерізання шляхів постачання західної зброї є давнім задумом РФ.
“Що стосується цілей МРАУ (Масованих ракетно-авіаційних ударів. – Ред.) – ми чомусь вважали, що потепління, завершення опалювального сезону і очевидна безглуздість продовження стратегії “заморозити Україну” покладуть кінець ракетній війні ворога. Виходить, що ні”, – говорить у коментарі BBC News Україна керівник безпекових проєктів Центру глобалістики “Стратегія XXI” Павло Лакійчук.
Він припускає, що причиною цьому може бути інерційність або ж просто неузгодженість мислення російського військового керівництва.
“Росіяни в цій війні часто-густо демонструють ірраціональність дій. Отже, прогнозувати, чи переключиться ворог зі знищення енергетичної інфраструктури на транспортну, немає сенсу. Минулорічні літньо-осінні удари по транспортній інфраструктурі України засвідчили їхню низьку ефективність. Втім, коли це росіян зупиняло?”, – запитує експерт.
Наприклад, починаючи з квітня 2022 року росіяни завдали до десяти ракетних ударів по підйомному мосту в Затоці біля Дністровського лиману.
І все задля того, щоб вже у лютому 2023 року, через вісім місяців після першого обстрілу, знову намагатися його знищити, але вже морським безпілотником.
Сім ракетних ударів знадобилося росіянам, щоб пошкодити 90-річну греблю Карачунівського водосховища біля Кривого Рогу.
Так само російські війська намагалися влітку знищити міст біля Черкас, утім пізніше через нього відновили і автомобільне, і залізничне сполучення.
Треба визнати, що і ЗСУ знадобилися тижні та серія ударів з HIMARS, щоб перекрити для російських сил Антонівський міст біля Херсона.
“Важко мости вражати. Бракує точності ракетам. Вони вигризають край, розриваються у вантах, на затримці пробивають полотно й підрив у річці відбувається. Скласти проліт дуже проблематично. Влучити в бики (проміжні опори мосту. – Ред.) та зруйнувати їх з КВО (“круговим імовірним відхиленням”, – міра точності у балістиці. – Ред.), що є на озброєнні РФ, – це суто лотерея”, – пояснював у квітні минулого року військовий оглядач Кирило Данильченко.
Так само не змогла Росія за понад рік повномасштабної війни знищити залізничне сполучення, хоча й намагалася бити по тягових підстанціях, – але, українські ремонтники працюють швидко, а там, де бувають критичні потреби, використовують тепловози.
Утім, це все не означає, що росіяни знову не спробують спрямувати свої ракети на мости та залізницю. Особливо з урахуванням того, що вони постійно намагаються удосконалити свою тактику ударів, як це сталося в ніч на четвер.
Оновлена тактика
“Говорити, що тактика масованих ракетно-авіаційних ударів противника якось докорінно змінилась, думаю, некоректно і завчасно: противник продовжує вдосконалювати тактичні прийоми узгоджених за часом і цілями комбінованих ударів з декількох напрямків різними засобами ураження”, – відзначає Павло Лакійчук.
Він нагадує, що росіяни цілком помітно готувалися до цієї атаки, про що свідчили часті повітряні тривоги через “тренувальні” польоти МіГів-31К (носіїв ракет “Кинджал”) та іншу активність російської тактичної та стратегічної авіації без пусків.
В цьому контексті можна згадати і повітряні кулі над різними українськими регіонами, метою яких було виявлення українського ППО.
“Те, що “намішали” різні типи ракет: і Х-31П, і Х-59, і Х-22, і “Кинджали”, може свідчити і, що таким чином ворог ускладнює роботу нашої ППО – ці цілі мають різні характеристики і характер польоту. Втім, основою залишаються все ті ж Х-101, Х-555 зі стратегічних бомбардувальників і корабельні “Калібри”. А їх дійсно об’єктивно стає в запасі противника усе менше”, – додає Павло Лакійчук.
Свідченням того, що принаймні певних типів ракет у росіян не стільки, як їм би хотілося, є паузи між масованими обстрілами, що тривають по два і більше тижнів.
З іншого боку, про те, що росіяни “вичерпали свій запас крилатих ракет”, говорять від самого березня 2022 року.
“Для ворога питання лімітів по запасах або обсягах виробництва насправді не стоїть. Щоб виготовити шість “Кинджалів”, російському ВПК треба 3-6 місяців, нові Х-22 взагалі виготовляти не здатні, можуть лише переробляти ці крилаті ракети на покращену версію Х-32 (відрізняється кращою точністю та меншою токсичністю палива)”, – пише військовий аналітик компанії “Defense Express” Іван Киричевський.
“Російський ВПК досі може підтримувати середній темп виробництва до 40 ракет Х-101 та до 20 ракет 3М-14 “Калібр” на місяць, хоча й не без нюансів (наприклад, за деякими даними, у лютому ЧФ РФ отримав протягом місяця і “січневу”, і “лютневу” партії, в кожній з яких по 20 “Калібрів”)”, – додає він.
Тож росіяни здатні поповнювати і поповнюють свої запаси ракет (принаймні, частину з їхньої номенклатури) одразу після кожного масованого удару, хоча й не надто стрімко.
А речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат розповідав і про порівняно нові загрози.
“Російська авіація зараз запускає крилаті бомби – кореговані авіаційні бомби, які мають крила і летять десятки кілометрів. Так російські літаки не заходять в зону враження ППО. Ці бомби є новим викликом для нас, потрібно задіювати далекобійні зенітні ракетні комплекси і потрібні сучасні винищувачі, щоб не допускати появи російської авіації поблизу наших кордонів”, – попереджав він.
Все це вкотре свідчить про потребу України у сучасних зенітно-ракетних комплексах.
“Нова тактика росіян ускладнює роботу протиповітряній обороні. Але ті ракети, які ми можемо збивати засобами, що в нас є, як бачите, вражаються. І ефективність, навіть при такому масованому обстрілі, досить висока: 34 крилаті ракети з 48, плюс додайте чотири “Шахеда”, – відзначав Юрій Ігнат.
ввс
